Пройдіть опитування. Чи готові ви змінюватись?

<iframe src="https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeJm6UbKz5hOGH9aMvWtF2bM49sFM1CSoNkzfJiCTj3hMn6KA/viewform?embedded=true" width="760" height="500" frameborder="0" marginheight="0" marginwidth="0">Загрузка...</iframe>

Діти - це наше все

"Дітей потрібно готувати до життя, а не до екзаменів"

Менше зубріння, більше практичних вмінь і критичної оцінки інформації.

Українські педагоги продовжують знайомитися із системою освіти у Фінляндії. Тамтешні початкова школа триває 6 років і до 4 класу присвячена іграм.

  У закладі діти навіть ходять у спортивному одязі й босі, аби мати максимально комфортні умови. Ускладнюється програма лише з 5 класу – додається суспільствознавство. На уроках учні використовують планшети. Їх, а також усе інше приладдя та навчальні матеріали купує школа. Початкова освіта у Фінляндії безкоштовна. Дітей навчають шукати відповіді на поставлені питання в інтернеті. Складніші питання, які неможна розв'язати за допомогою лише однієї статті з Вікіпедії, спонукають дітей аналізувати інформацію з різних джерел. Учителька пояснює 5-
класникам, що не всім джерелам інформації можна довіряти.

На математиці діти можуть сидіти, стояти чи ходити – аби їм було зручно. Щойно діти розв'яжуть завдання – вони можуть підійти до дошки і подивитися правильну відповідь. Учителька не переживає, що діти списуватимуть, бо за неправильну відповідь ніхто не поставить оцінку – їх тут немає. "Навіщо їм списувати, якщо вони можуть підійти до мене і попросити допомоги – і я все поясню", - дивується вчителька.

Більшість матеріалу учні проходять на уроці. До дому отримують мінімум домашнього завдання. Деколи завдання бувають такими цікавими, що навіть дорослі приєднуються до їх виконання. "Вони вивчали всі дерева в нашому регіоні. Ми дивилися в інтернеті, все використовували, на велосипеді їздили вздовж річки".

Фіни вважають, що школа в житті дитини не повинна займати більше 30% часу. Батьки зацікавлені в тому, щоб діти займалися ще кількома видами творчості або спорту. Місцеві фахівці прорахували, що з 10 років у дітей падає цікавість до навчання. Саме в цей період учителі намагаються ознайомити їх із різними предметами, аби ті знайшли себе якщо не в науках, то в музиці чи праці – і далі віддавали перевагу улюбленій справі. Музичному класу у фінській школі може позаздрити в іншій країні цілий оркестр, а кабінет праці виглядає, як найсучасніша майстерня. У вчителя є максимум свободи у викладанні матеріалу. Від цієї особливості і в наших викладачів світяться очі.

Як уже повідомлялося, українці намагаються розгадати загадки фінської системи освіти, котра народжує парадокс: менше вчитись, але більше знати.

Уроки з конкретних предметів вже припинені для 16-річних старшокласників міста. Вони замінюються навчанням за спеціалізованими темами. Наприклад, підліток вивчає не окремі предмети, а професійний курс, такий як «Послуги кафетеріїв», який буде включати елементи математики, мов (наприклад, щоб допомогти обслужити іноземних клієнтів), навички письма і комунікативні навички. Інші учні вивчатимуть такі крос-предметні теми, як «Європейський союз», які будуть об'єднувати елементи економіки, історії країн ЄС, мов та географії. Є й інші зміни, які принесе реформа: учні не будуть сидіти пасивно перед своїм вчителями, слухаючи уроки, або чекаючи виклику до дошки. Замість цього буде застосовано спільний підхід, при якому учні працюють в невеликих групах, щоб вирішувати конкретні проблеми, покращуючи навички спілкування учасників.

Діти наше майбутнє

Готуємо дітей нового покоління

Те що я чую — я забуваю; те, що я бачу і чую — я трохи запам'ятовую; те, що я бачу, чую і промовляю – я  починаю розуміти»

Подальше входження України у світовий освітній простір супроводжується великими знаннями у педагогічній теорії і навчальній практиці. Проголошений принцип варіативності освіти дозволяє педагогічним працівникам вибирати і будувати навчальний процес на основі новітніх ідей і технологій. Сьогодні кожний учитель розуміє, що традиційна методика навчання багато в чому вичерпала свої можливості.

Діти хочуть навчитися роз’язувати складні проблеми, критично ставлячись до обставин, порівнювати різні точки зору, приймати виважені рішення. Але здатністю мислити критично треба оволодіти під час навчання в школі. Традиційна освітня система передачі знань від учителя до учня не може озброїти людину відповідати на питання, що постають протягом життя. Школа повинна не навчити на все життя, а навчити все життя вчитися. Для цього потрібно формувати новий світогляд активного пізнання та прийняття рішень.

Формування навичок критичного мислення необхідно впроваджувати як елемент навчальної та виховної компоненти педагогічного процесу, стимулюючи пошукову самостійну діяльність.

Як правило, критичним називають таке мислення, що допомагає відрізнити те, що здається, від істини, факти від суджень. Слово «критичне» припускає насамперед оцінювальний компонент: чи вдало вибрані джерела, чи добре проаналізована інформація, чи правильні висновки зроблені, чи правильне рішення прийняті тощо.

Технологія розвитку критичного мислення допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших.

Одним із пріоритетних напрямів нового педагогічного мислення й нового погляду на урок та весь навчальний процес є зміна в поглядах на учня як на суб’єкт виховання і навчання. Особистість учня ставиться у центр навчального процесу, що вимагає від учителя переосмислення мети й завдань уроків знову ж таки з позицій школярів. Тому виникає потреба ставити учнів у позицію дослідників – першовідкривачів явищ природи, вчити їх спостерігати й аналізувати процеси в довкіллі, обґрунтовувати їх. Цим самим у дітей пробуджуватимуться цікавість і потяг до ще не розв’язаних проблем, з якими вони можуть зустрітися в майбутньому.

Вміння визначати головне, самостійно робити висновок із пояснення учні набувають у процесі самостійного творчого пошуку. Отже, коли вчитель не нав’язує стале правило, що не вимагає доведення і перевірки, а пропонує всі варіанти можливих випадків, учні сприймають це як можливість самостійно знайти істину. В такий спосіб до роботи залучаються учні з різним рівнем розвитку, адже всі вони перебувають в однаковій вихідній позиції. Пізнавальна діяльність стає надбанням власного інтелектуального пошуку, є осмисленою, підтвердженою доведенням. Учні бачать можливі варіанти помилок, а тому знижується вірогідність їх допущення.

Роль учителя стає роллю одного з партнерів у навчальному процесі, вчителі залучають усіх учнів до активного одержання знань, складання схем, до творчої діяльності. Усі учні стають учителями, а клас – діяльною громадою тих, хто вчиться. Учні набувають певних навчальних навичок, результатом чого є ефективна інтеграція нової інформації та попередніх знань